#17: Перша поїздка на дальняк, враження про авто та неочікувані нюанси



3 місяці після купівлі авто і щось занадто багато займався BlackOut-ом - чи то вже такий вік у мене, чи то перфекціонізм прогресує, чи то вже наявність більшого розуміння небезпек і наслідків поїздки з чимось несправним. Коротше приділив я цій машині значно більше уваги і ресурсу ніж попереднім. І все робилось задля поїздки у відпустку.



Для порівняння коли взяв Авео то вже на другий день без ніякого СТО (хіба при огляді було СТО друга) ми поїхали у подорож на 1250 км в одну сторону (майже пів дороги думали що кондєй поломаний, бо не знали що кнопку АС треба увімкнути🫠😅).



Але цей день настав - завантажений багажник, заправлені бак бензину і балон газу та плани прокататись на не одну тисячу км, більшість з яких по Карпатському краю. Зроблений за пару тижнів перед тим органайзер вирішив не брати, бо було і без того не мало речей.



Виїжджали як завжди зранку - близько 06:00, коли Київ ще порожній, але того ранку весь затягнутий димом від чергового обстрілу орків.







Дорога до Житомира була по факту визначальною - випробовував як себе веде авто.

З позитивного - дизельної тяги у майже 280 ньютонів та 220 пропанових поні вистачає з головою.



З нейтрального - це не седан, і керованість, вхід у повороти, розкачування кузова та динаміка зовсім не ті. Немає відчуття що їдеш по рельсам. Це не є погано, але коли у тебе V6 під капотом, то підсвідомо хочеться гостроти керма, можливості проїжджати усі повороти не збавляючи швидкості. Цього всього немає. Авто гарно їде по прямій, добре тягне/прискорюється і після 150 км/год, але це категорично протилежний досвід ніж на моїй колишній 190 сильній Мазді6. Це просто інший тип авто, якому я довго опирався. Були моменти коли серед тошнотиків-тихоходів і діарейників-літунів розігнався вперше до 165 км/год і ми з коханою це помітили певно лише за пару хвилини лише - ті самі відчуття що і при 130-140, як по акустиці, так і по повадкам авто (у т.ч. обертам двигуна). Але це була пряма дорога. На поворотах, таких як на об'їздній Коростишева максимум який собі міг дозволити це 110-120, далі вже стрьомні крени йдуть.



З негативного - шумка в аутлендерів слабкувата, в першу чергу з боку днища. Аеродинамічні шуми не є дискомфортними на високих швидкостях, однак значна частина шуму в салон йде саме з арок і днища. Також негативом було те що були вібрації на кермі десь з 90 до 130 км/год - цілком очікувано коли авто в сім'ю прийшло з вбитими шаровими опорами і відсутністю нормального розвал/сходження, унаслідок чого трохи поїло гуму. Але десь після 500 км подорожі це почало мінімізуватись і наприкінці навіть не відчував (цікаво - звик чи стерлися шини під заводські параметри?).



Після Житомира вже не така хороша дорога йде і почали чути стукіт/дребежжіння чогось з боку передньої осі ходової частини. Якби ходовка вся була зроблена і справна, тому розумів що це щось недозакручене, чи якась стійка/втулка стабілізатора - щось що дає акустику, але не впливає на роботу ходовки - бо до її роботи крім цього звуку претензій не було.



Також з негативного - періодично вискакував чек передніх лямбд (це V6 і їх тут дві), треба буде подивитись з часом що там з ними. Наразі помилку скидаю і пару сотень кілометрів вона не появляється, наразі грішу або на десь перетертий провід (а перший чек виліз після "Нульового ТО"), або засрану саму лямбду (вже мав досвід її чистки на колишній повнопривідній Мазді).



Перший раз звісно стрьомно було це побачити - пише щось про АКПП, але як завжди це лише корявий переклад Torque.













Як і всі попердні відпустки і подорожі по Карпатському регіону ми базувались у батьків в передгір'ї, звідки й робились всі радіальні мікроподорожі.



Обожнюю стан душі коли з двора вид на гори (щоправда вже на території Румунії), а у дворі на диску готується щось смачненьке



Однією з найцікавіших таких мікроподорожей була поїздка до Козьмещика та подальший піший підйом на г.Петрос.

Світло доречі в Аутлендері доволі непогане. Тут рефлекторний заводський ксенон з автокоректором та вже старі лампочки (нові більш білим світять), але видимість дуже гарна, краща ніж у Мегані, на рівні лінзованого ксенону у Мазда6 GJ.





Той момент коли вважаєш що той край видимості і є "вершиною" Петроса, але це всього лиш 1870 м висоти з потрібних 2020 метрів





А тепер та сама "вершина", але ракурс зверху на фоні всього Чорногірського хребта (найвища вершина на фото Говерла і так до останньої - Піп Іван Чорногірський)





А до вершини Петроса ще пару разів довести пульс до максимуму)))



Під час планування маршруту неодноразово питав досвідченних походників де ставити авто і завжди відповідь була одна - перед базою де розвилка доріг на Петрос і Говерлу. Нажаль послухався - ще кілометри 4 можна було спокійно проїхати на будь-якому авто (там доречі гарне місце для кемпінгу), якщо є кліренс - можна було б іще кілометри 3 проїхали, ну а з повним приводом - спокійно виїхати на полонину. І це не був би джипінг - це цілком реальна гравійно-кам'яна дорога, по якій їздять місцеві, щось накшталт дороги на Шурдинському перевалі, з декількома місцями де повний привід згодився б для впевненості, однак не мав би вирішальної ролі.



Виїзд на полонину Головчеська цілком можливий і для легкового авто, але якого не сильно шкода (ВАЗи та інші старі корчі), та без питань для авто з притомним кліренсом і тим більше повним приводом





Бо до вершини ще перти і перти, а ми витратили вже більшість сил і терпіння на прогулянку по лісовим стежкам у гору





А вже з полонини треба йти ніжками (хоча якось бачив відос як на Петрос заїхав горе джипер, але це точно не з Козьмещика він це зробив, там це нереально)



А так як послухали досвідчених походників - протоптали за той день 25+ км з набором висоти 1413 метрів.



Не зовсім правильна дистанція, бо забув вчасно припинити запис і ще кілометрі 5 записувало як ми їхали до КПП заповідника на виїзд





Після поїздки гравійно-кам'яними дорогами від КПП заповідника до бази Козьмещик, з боку передньої осі ходовки з'явився ще один звук металевого тарабанення - відмінний від того що був, так само ніяк не впливаючий на роботу ходової. Зупинились - оглянув візуально - нічого не стирчить і не болтається. Вирішив вже доїхати додому батьків і там у комфорті пошукати причину нових звуків. Також з'явились сильні вібрації пластика у районі нижче ніж бардачок.







Після поїздки по Карпатському заповіднику вже не таке чисте авто, але все д віск своє робить - основний пил здуло вітром.



З допомогою коханої швидко виявив недозакручений у стакані шток стійкі амортизатора - майстер який за тиждень до того мені міняв стійки недокрутив болт її штока🫠 Ще одне СТО на яке бажання їхати більше немає. Ящик з інструментами був у багажнику і тому головка на 17, тріскачка, до 2 хв і болт намертво зажатий (більше не розжимався).



Ну а щодо вібрації пластика під бардачком - з під торпедо випала візуально як нова викрутка🥹😅 От не знаю від якого з трьох попередніх власників вона мені дісталась у спадок, але було хахашно - такий собі кешбек.



Багато нервів ті вібрації пластику в салоні з'їли, а виявилось звідкись з під торпедо викрутка впала (хоча я під торпедо не один раз був - магнітолу ставив, знімав блоки парктроніків, повітряний фільтр міняв, міняв лампочку підсвітки, обшивав карпетом бардачок)



На фоні цієї швидкої і легкої перемоги вирішив пошукати джерело первинних звуків дребежання, які почув ще після Житомира. Поліз під авто і виявив що в районі кріплення металевого захисту купа пластику немає кліпс і заглушок - майстри які туди лазили (можливо ще й до того як Аутелендер потрапив у нашу власність) тупо лінились все правильно збирати.







На щастя ще за часів Мигану накупив на Алі купу кліпс, які доречі ніде не підходили до Мигану, і активно їх використав, а де вже було пізно - в хід пішли стяжки.



Найбільше тарабанив пластик губи та лівого підкрилку, але все ж то був глухий пластиковий стукіт.



Ось ця пластикова частина підкрилка з двома великими отворами достатньо сильно люфтила і якщо порухати рукою - тарабанила по ричагу підвіски та краю металевого захисту







Дослідна поїздка показала що авто стало на тон тихіше їхати по вбитому асфальту з латками, але все ж той первинний металічний звук нікуди не зник.



Там же у Чернівцях по тупому попався під камеру швидкості. З тими актуальними цінами за перевищення швидкості звісно я не проти фотосесії, але вона якась вийшла геть галіма🥲



Цікаво що про отримання штрафу мене повідомив додаток "Штрафи ПДР" (десь за 2 години після факту порушення) і ще щонайменше годину ні ДіЯ, ні Моно з Приватом, ні додаток "Штрафи UA" не бачили цього порушення, а далі вже перестав чекати і швиденько оплатив його.





Моно показав штраф вже зранку і не побачив оплату, а Приват в цей же час показав повідомлення "Штраф успішно оплачено"





На виїзді з Чернівців у бік румунського кордону у селі Волока є доволі цікава місцина - горб з гойдалкою та гарним видом (висота по топокартами всього лиш 300+ м над рівнем моря).

Після Карпат це зовсім не висота, але види з цієї локації дуже гарні



У 2020 році до нього під'їхати на Мегані не змогли - глибока колія грунтової дороги, ще глибші ями і заболоченість у тіні. Тому тоді пройшли ці 500 метрів до місця пішки.



2020 рік і Меган, який нас очікує за 500 метрів, бо далі не проїхав би





2026 рік і доїхали по цій грунтово-лісовій дорозі до самого місця





Завдяки BlackOut-у доїхали до самого місця призначення без проблем та змогли зробити фотосесію з нагоди десятої річниці весілля.



По дорозі додому у Київ вирішили заїхати у Хотин - втретє сім'єю заїжджаємо погуляти фортецею (хоча в університетські роки я 2 тижні під її стінами жив у бараках і наметах). Сумно звісно що стіна осипається і наявність купи спеціалістів, які над цим працюють не вирішує це питання (через тиждень після нас стіна ще раз осипалась).







Додому в Київ їхалось легше, було більше розуміння цього авто і десь від Вінниці швидкісний режим на двополсках підтримувався постійно на рівні 140-160+ км/год, при цьому витрата палива особливо й не зросла - десь з 13 до 14 літрів показував бортовий комп'ютер.



Табличка про в'їзд є, а міста не існує. Хто поняв, той поняв)))



Відпустка закінчилась, записався на СТО, на якому обслуговую кондиціонери і там мені передивились все, і єдине що видавало звук - скоби супортів передніх гальм - цілком типова болячка Аутлендерів, яка також була і позаду, однак під час "нульового ТО" там було проведено заміну ремкомплекту і стук пропав, а тут лише посилився після заміни гальмівних дисків і колодок - наразі не горить - певно мінятиму скоби вже під час ТО навесні. При виїзді з СТО перевірив діагноз - при наїзді на нерівності трохи зажимав гальма і дійсно звук пропадав.



Доречі десь на оркодрайві читав що для тихої роботи супортів їх прижимають сайлентами від ВАЗів, але щось не можу знайти такий пост щоб повторити трюк до весняного ТО.

Якісний гумор як показник що на цьому СТО можуть якісно робити свою роботу



Також на цьому ж СТО виявили що з під пильника лівої гранати трохи давить мастило - так само по весні планую обслужити гранату шляхом заміни пильника та мастила під ним.

Неприємна звісно новина, але зовсім не критична і дотягне до весняного ТО



Ну а тепер статистика:



За час подорожі BlackOut проїхав 2057,2 км, за які було спалено 294,27 літрів газу із середньо витратою 14,3л/100 км. На паливо було витрачено 11 959,65 грн, середня вартість літру газу коштувала 40,64 грн, а вартість одного кілометра склала 5,81 грн.

При 90-110 з плавними розгонами витрата взагалі показал 11,41 л/100 км





При звичному мені режимі 130-140 км/год витрата в середньому 13 л/100 км була, ну а коли топив 160+ то споживання зростало до 15+літрів





Багато це чи мало?



Це значно більше ніж на Мегані, де середня витрата складала 11,91 л газу і +- так само як 160 сильна повнопривідна Мазда6 на газу.



Якби ми їхали б на Мікрі то з її витратою у 6-7 літрів А-95 по трасі (в такому режимі як їхали на Аутлендері було би точно 7 л, але ми б і не їхали так на Мікрі, бо це важко), а так як співвідношення вартості А95 і пропану зараз становить 2 до 1 то це десь ті самі 14 л газу по ціні.



На 190 сильній Мазді6 вийшло би навіть трохи дорожче, оскільки вона в такому режимі їла б десь літрів вісім бензину А95 (ще й бажано А95+).



При цьому в Аутлендері найбільша тяга з усіх цих авто, навіть 190 сильна на швидкостях 140+ не дотягує по цим показникам до Аутлендера - все таки трилітровий V6 робить свою роботу.



Не зважаючи на достатню кількість статистики - ці показники споживання у 14 літрів поки що для мене не є релевантними, оскільки на такому ж Аутлендері батька той же Fuelio показує на 1-2 літри менше. Можливо після чистки дросельної заслонки та вирішення питання з періодичним вибиванням чеку по переднім лямбдам витрата впаде і в нашого BlackOut-а, але це вже історія не цього допису. А можливо це просто мій стиль їзди такий неекономний. Час покаже.



Всім гарних доріг, дешевого пального, справних колісних друзів та побільше дохлої русні.