В країні нажаль війна і декількатижневі щорічні далекі поїздки пішли у небуття. Разом із цим була продана 192-х сильна Мазда6, а перед цим 148-ми сильний Меган 3. Машинки тижнями простоювали на паркінгу ЖК у Києві, а крім того були під загрозою постійних ракетних обстрілів кацапні. Тож питання їх продажу було питанням часу.
Але коли Мазда пішла до нового власника на горизонті замаячила перша за велику війну відпустка. Купувати знову 192 сильний седан D класу задля 15+2 днів відпустки? Така собі ідея беручи до уваги що потім той седан треба буде продавати. Тож вирішили спробувати з'їздити на малу батьківщину у карпатський край на Мікрі коханої.
З однієї сторони Мікра у мене міцно асоціюється з колишньою моєю Авео, яка була +- такого ж розміру салону (Мікра більше), потужності двигуна (Авео на 4 коника більше) і майже такої ж комплектації (у Авео не було АКПП, підігріву сидінь та омивача фар, а замість ЕУР був ГУР). З іншої сторони стереотипи наше все - маленька червона машинка з 1.2л двигуном це про місто, а не про трасу у 600 км за день.
Десь із Києва до Житомира я все ще очікував чогось недоброго від сіті кара якого заставили відігравати роль гранд турінга, але стабільний рух машинки по трасі на швидкостях 130-140 км/год ці сумніви розвіяв. Більше нажаль вже не тягне у комфортному режимі, скоріше за все із-за конструктивно старої 4ст. гідромеханіки (110км/год - 2000 об/хв, 120км -2500, 130км - 3000, 140 км - 4000). Ну і питання парусності в умовах малої ваги теж актуальне (у цілому так само як і на Авео було). Дорогу Мікра тримає значно краще Авео і немає ватності керма, яке у Авео з'являлося на рівному асфальті після 100 км/год, але звісно високий центр тяжіння не дозволяє входити у повороти як це робила Мазда (хоча суб'єктивно дещо краще ніж у Авео). Розгони теж тривалі або шумні😂, але не критично. У цілому Мікра їхала чітко по графіку Вейз (хто користується Вейзом зрозуміє) та випереджала 85+% трафіку. При цьому розхід взагалі порадував - близько 6 л. Доволі непогано коли маленьке 1.2 літрове серце гонить однотонну машинку з трьома пасажирами і забитим багажником (по Києву розхід коливається у межаж 7-8 літрів).
Багажника Мікри виявилося цілком достатньо. Від слова зовсім. На фото найменше положення багажника (задній ряд рухається і можна зробити багажник більшим удвічі в обмін на простір для задніх пасажирів), але поміщаються дві малі валізи, коробка, пару пакетів, 5л бутля води, омивачка і т.д.
Також слід відмітити на здивування комфортні для цього класу авто сидіння, трохи гірші від Меганівських, але кращі від Авеошних.
Отож резюмуємо - великі седани D класу це звісно крута річ і маст хев для далеких поїздок і подорожей у майбутньому, однак в умовах війни і рідких поїздок у цілому можна обходитися і маленькими машинками. При цьому і Мікра вже не асоціюється із сіті карами табуреточного типу А-класу як от Матіз, Смарт, Фіат 500, Фіат Панда чи Пежо 107. Це повноцінний В-клас серед таких машинок як Авео, Кліо, Поло і це звісно радує)
А тепер суха статистика - 1 425 км, 5 діб, у Мікру залито майже 90 літрів (до заправки до повного перед Києвом Мікра з'їла 87 літрів), всі з яких на АЗС мережі ANP/Авіас, де завдяки додатку Energy була можливість заливати А-95 по 44-46 грн/л.
Всім гарних доріг та відпусток)
P.S. цікаво було спостерігати як окремі закомплексовані особистості згадували де у них знаходиться акселератор коли їх багатолітрові корита обгоняла/випереджала Мікра))) ще цікавіше було споглядати як такі унікали забували про свій розум і на емоціях лізли під швидкісні камери із перевищенням у 50+км)))