Я пізнав технологічний дзен. Займався потихеньку реставрацією свого мерседеса, і тут таке свято. Здавалось би, чим можна здивувати сучасну людину? Але я знайшов.
Вічна проблема реставрації класичних автомобілів - зовнішні кузовні елементи. Їх уже не купиш нові, доводиться відновлювати пошкоджені іржею. Єдиний надійний спосіб - вирізати пошкоджені місця, щоб потім підігнати по розміру і вварити на це місце латку з нового металу. Але основна проблема при цьому - від зварювання метал в тій, чи іншій мірі поведе. Дуже хороший зварювальник, звісно, має уявлення, як варити, щоб деформації були мінімальними, але повністю уникнути їх при ремонті тонкого листового металу важко. А отже потім доведеться рихтувати, виводити поверхні, шпаклювати. Процес довгий і складний.
Та в ті часи, які я люблю називати аналоговими, коли ще автомобільних якісних шпатлівок не було, використовували іншу технологію: кузовні панелі покривали оловом. Звісно, заміняти повністю сьогодні шпатлівку на олово смислу немає ніякого, але якщо потрібно заповнити значні раковини в металі, чи й взагалі залатати дірку - олово є насправді єдиною повноцінною альтернативою зварюванню. Мова, звичайно, не про силові елементи, вони приховані і їх зовнішній вигляд мало кого цікавить, а про зовнішні декоративні частини кузова.
Для демонстрації арка мого мерседеса, що була пошкоджена іржею і після повного очищення утворилась практично наскрізна дірка. Варіант “до” і “після”:
очищений від іржі метал
і наплавлене та уже зачищене олово.
Як видно, з допомогою наплавлення олова можна отримати якісно відремонтовані елементи, при чому буквально за лічені хвилини. Уся процедура полягає в очищенні металу з допомогою піскострумних технологій, або різноманітних щіток та фрез - кому які засоби доступні чи більш доцільні. Потім поверхня знежирюється, просушується, покривається шаром спеціального флюсу. Далі в хід іде портативний газовий пальник, яким розплавлюється флюс, а тоді потрібно просто наплавити достатню кількість олова на деталь і з допомогою лопатки сформувати необхідну поверхню. Після вистигання не забути промити все содовим розчином, адже флюс містить в тому числі кислоту, і з допомогою спочатку напилка по металу, а потім інших абразивних матеріалів надати деталі потрібної форми. І уже зовсім дрібні раковинки можна заповнити фінішною шпатлівкою. Нагрівання металу в процесі недостатнє, щоб спричинити його деформацію, при дотриманні технології олово наплавляється надійно, час ремонту скорочується не те, що в рази, а на порядки.
Якщо потрібно залатати дірку, можна використати листову латунь, підклавши її з внутрішнього боку перед паянням. Також цікавою є тема напаювання оловом зварних швів, адже їх надійний захист завжди складна задача.
В нас на ринку присутні матеріали двох основних виробників: Felder та WURTH. Трапляються й інші, але я б не радив економити. З цих двох WURTH більше схильне до розтікання, а Felder тугоплавкіше, ним зручніше надавати форму, і мені воно сподобалось найбільше.
Не міг на радостях не поділитись цією старою забутою технологією, яку точно рано списувати з рахунку, особливо любителям класичних автомобілів.
Також потрапило на очі коротеньке відео, де кузовну деталь, покриту оловом, "б'ють" товщиноміром. Це якщо хтось вирішить, що можна провести ремонт оловом замість шпатлівки, пофарбувати і далі "небита-некрашена". Так не вийде, товщиномір бачить олово як і шпатлівку. Лудіння потрібне не для обману майбутніх покупців, а для якісного ремонту: уникнення термічної деформації в процесі, дуже потужної адгезії до металу, позбавлення проблем з іржею.
І ще декілька фотографій з моєї практики.
Задній лівий кут, де просто була невелика іржава точка, виявився прогризений наскрізь, довелось все вичистити і думати, що робити з діркою. А що робити? Паяти!
На фото нижче місця пайки страшна латка, що залишилась від минулих власників, які не були такими "дотошними", як я. До неї ще діло не дійшло було на той момент.
А це на правій задній арці сліди зубів рудих бобрів, теж наскрізь.
Із-за маленької ділянки переварювати всю частинку глупо, тому вирізав фрагмент до живого, вварив латку
Так, візуально це ще не дуже красивий шов, то було півтора місяці назад, зараз уже варю красивіше :)
Але, без прив'язки до вигляду, провар хороший, а зайвий метал чудово чиститься кутовою шлфімашинкою, вона ж болгарка, рятівницею усіх зварювальників-початківців :)
І остаточно наплавка олова для надання форми
Епоксидний грунт - і арка чекає на фінішне шпаклювання, щоб закрити дрібні нерівності
Дуже приємно відкривати для себе такі технологічні цікавинки.
І так, це янг таймер :) Більшість класичних авто, яких не тримали в гаражі і виїжджали тільки в неділю, за хорошої погоди покататись околицями, знаходяться в такому, а часто в значно гіршому стані. Але це не страшно, бо Тося робить, Тося може все :) Головне, щоб та Тося робила на совість, інакше можуть бути страшні наслідки... Але про це трохи згодом.