Пишу, значить, я в хронологію, яка в мене витрата пального та емоції від нових цін на пальне (майже рік без авто), — а виявляється, вона була приватною. 🤪😆
22 липня придбав те, що взагалі не планував купувати: типу джип із повним приводом — Mitsubishi Outlander другого покоління, дизель, механіка.
Процес вибору тривав із квітня. За цей час я кілька разів змінив погляди на те, що мені взагалі потрібно. Починав з Opel Astra (місцеві на таких їздять цими дорогами), але швидко прийшло розуміння, що без повного приводу десь можна застрягти, а шукати трактор бажання немає, та й трактористів тут залишилося небагато.
Розглядав перший SX4 — виявляється, вони бувають і на дизелі. Але це все ж машина егоїста, а мені іноді треба допомогти колегам із переїздом (мене свого часу так само возили з усім хламом, який я швидко назбирав).
Потім почав шукати Ford Kuga першого покоління, а згодом додав до списку Honda CR-V третього покоління та Outlander другого-третього поколінь. Корейців не розглядав суто через «не подобаються», хоча в колеги Santa Fe ще й на єврономерах, і він називає її «шафа на колесах». 😆
Найбільше мені подобалася Kuga, але скільки не шукав, так і не зміг знайти щось у стані «сів і поїхав». Приблизно так само вийшло й із Honda, плюс вони вже впиралися у верхню межу мого бюджету на машину «на час війни».
З Outlander вийшло трохи краще: знайшов два авто без зауважень до кузова та двигуна. Перший мене не дочекався, тож купив другий.
Хоч комплектація не була пріоритетом, але в обраній машині вона виявилася доволі приємною: біла шкіра, люк і вже встановлена мультимедійна система з підтримкою CarPlay.
Поки доїхав назад, уже вилізла помилка ABS, але сподіваюся, це легко вирішується. А загалом я просто дуже радий придбанню. Принаймні до того моменту, як уперше завітаю на СТО. 😆