Купіть собі старенький Мерседес :)
Або "один день з життя власника-реставратора".
Не даремно кажуть, що коли купуєш новий автомобіль, це сумно, бо з кожним днем, з кожним місяцем і роком він ставатиме все гіршим і гіршим. І лише при покупці потриманого авто ти можеш з кожним днем, місяцем і роком робити його все кращим і кращим :)
Як я уже згадував, моє купе зараз в реставрації. Тому вирішив описати, як проходить мій типовий день на прикладі сьогоднішньої суботи.
Займаюсь я в даний момент передньою правою аркою, вже її завершую, і мова піде про місце встановлення фари. Там в куточку було трохи іржі, на перший погляд незначної. Почав її чистити, але, як в анекдоті, чим далі в ліс, тим товстіші партизани:
Прогриз фрезою наскрізь, і аж тоді, думаю, загляну, що там з другого боку. А там "мєрзость":
Це якийсь му... нехороший чоловік приставив кусень металу, приварив його і так залишив.
Панове, якщо вам доведеться доручати свій автомобіль якомусь кузівнику, зварювальнику, майте на увазі, що краще все перевірити і прийняти роботу, як належить. Тому що серед них надто багато отаких козлів.
Правда, справедливості ради, не раз зустрічав я клієнтів (у мене по сусідству як раз кузівник працює), яким і пояснюєш, і розказуєш, що виглядало так, але виявилось, що роботи більше, що довелось і це зробити, і це, а воно все рівно твердить "ви казали, що то буде от стільки коштувати, я більше платити не буду!". Тому просто робіть висновки.
А я просуваюсь далі.
Вирізаю перший шматок, бо чистити то все довше, ніж вварити нове. І продовжую гризти фрезою. І чим далі, тим більше розумію, що вирізати треба все.
Що і роблю, зачисним диском знімаю залишки, до зовсім чистого лонжерона.
Роблю з нового металу латку потрібної форми. І ті частини латки та лонжерона, що будуть прилягати одне до одного, і доступу до яких після приварювання не буде, покриваю цинковим грунтом.
Його не випадково називають ще зварювальним грунтом, бо він єдиний серед усіх тримає температуру 600С. Інші грунти просто повигорають.
Далі фіксую латку неодимовими магнітами, прихоплюю і вже повноцінно приварюю: точками до лонжерона, суцільним до бічних поверхонь.
Хоч кажуть "хвали мене язичку, бо тя вкушу", але таки похвалюся, що я вже той, що треба зварювальник. Коли ви будете вчитись варити, і почнуть виходити отакі шви, це ті що треба шви.
Далі підчищаю знизу, на щастя там було пару іржавих точок
Проварюю звідти теж, все зачищаю
Розвожу 10 грам новолівського епоксидного грунту 2К і заливаю в аерограф.
Саме аерографом я уже давно все грунтую, а чому і що - розкажу в іншій статті, яку вже готую, про кузовню.
Ну і два повних шари грунту:
Чим хороший аерограф - практично не дає опилу, можна нічого не маскувати. Далі, як висохне, усі шви та щілини покрию герметиком, а потім пофарбую. Буде небита-некрашена :)
Отак цікаво можна проводити вечори та суботи, якщо хтось не знає, чим би зайнятись :)
Ну і зроблене неодмінно треба "обмити", тож дуже влучно по обіді, перед виїздом в гараж, я поставив пектись сирник. А тепер приїхав, і він готовий, чекає. І свіжий Мілк Стаут: будьмо! :)
