Майже спонтанна поїздка на Гуцульщину, частина друга Верховина, Криворівня, Косів

Продовжу ділитися враженнями про поїздку трасами Н09 та P24 по Гуцульщині, перша частина про Івано-Франківськ, Яремче та Ворохту.

Торговий квартал у Верховині. Звісно тут не всюди так, але все одно мене трохи вразило.



Трохи відійшов від культурного шоку та й після Ворохти дорога місяцями не така рівнесенька: трапляються трохи горбаті від латок відрізки. Десь починаючи з Ворохти дорога вже більш звивиста і прямі трапляються не часто. Після Криворівні в напрямку Косова навіть є декілька розворотів на 180 градусів. Що не заважає місцевим літати як ні в чому не бувало: не раз було так що я їду десь 60-70 бо швидче вже страшнувато, а мене нагоняє АТ і повзе на хвості: узбіччя як такого немає і більшу частину дороги йде суцільна лінія. Раз сам спробував впасти такому на хвіст та їхати і його темпі — ну його нафіг 😱

Високогірне болото між Ворохтою та Верховиною. Дуже непримітне місце якщо не поставити там маршрутну точку.



А ви знали що Верховина зовсім недавно звалась Жаб'є? Хоча жаб я там не чув ні разу.

По дорозі на полонину Буковʼєн до інста-бука



Здається я вже писав у першій частині що цілком можливо їхати сюди на пузотьорці якщо немає планів їхати на ній ще й в гори. За всі полонини не скажу, на деякі з них можна доїхати звичайним цивільним авто.

Фото не передає нахил склону, коли спускаєшся пішки доводиться йти дрібними кроками



Але місцеві змусять вас передивитись свої оцінки властивостей пузотьорок. Вони на своїх жигулях та бусіках заізжають наверх так ніби це звичайний холм десь під Харковом, в той час коли харківʼянин збираючись на ту гору пішки робить купу зупинок щоб перевести дух. Раніше я думав що гори це лише про висоту. Ні, це ще й про нахил склону. До слова непоганий варіант боротися с зайвою вагою, треба повторити 😂

Навіть на такій висоту заізжають як місцеві, так і туристи для яких побудували будиночки з шикарними панорамними вікнами.



До слова про музеї що знаходяться на висоті. Оскільки це дуже часто приватні ініціативи може бути так що власник не сидить цілий день в музеї і не чекає туристів. Щоб не мати розчарування від споглядання закритого музею після пів години підйому в гору намагайтеся наперед домовлятися щоб вас чекали. На останньому фото вид від музею Параски Плитки-Горицвіт і тут нам повезло що власниця погодилась приїхати коли ми вже були біля музею. А попереднє фото це спуск від зачиненого музею "У трембітаря" 🫤

Тільки у Косові я вперше почув "Слава Ісусу Христу" замість "добрий день"



Починаючи десь з Косова (ми заїхали ще й в Коломию) місцевість вже скоріше холмиста, а стан доріг, особливо у бік Чернівців, наближається до звичного.



Якщо ви чули про Косівський ринок і плануєте його відвідати то нагадаю що працює він лише по суботах, для потенційного покупця оптимальний час починаючи з 7, принаймі в цю пору року: продавці ще розкладають товар та й освітлення майже ні в кого немає.