Всім привіт.
Це буде лонгрід, описую свої думки, роздуми та відчуття. Історія від хто я, на чому їздив, що для мене цінно в авто та до процесу купівлі свого барбосика. І так поїхали…
Мене звати – Олександр і я реальний фанатик автомобілів, років так із 8. Як і всі, напевно, тут, починав вчитись їздити на москичах та жигулях. Коли в батька зʼявилась ВАЗ 2110 » це сприймалось, як іномарка в ті часи 2004 року, а коли дядько придбав Пріору 2007 року, так то вообще ракета і не реальний просто комфорт. Саме так, мені тоді це здавалось ТОП автомобілями, адже інших по суті і не було. Додам, що родом я із Олександрії, Кіровоградського району. В нас тільки автосалони в області Skoda та Mitsubishi почали зʼявлятись десь після 2005 року. І на дорогах були одні жигули, ВАЗи, москвічі та старі іномарки, років так 87-99, що були пригнані по якимось там схемам із Німечинни. І вже тоді, вперше проїхавшись на Audi 80 B3 1989 року із двигуном 1.8 на механіці, я зрозумів, що так … ото реально круті тачки та комфортні.
Але володіти такими машинами було не прикольно, в Олександрії дістати запчастини і тд просто не можливо. Тому тим фанам що розказують мені про круті e34, 80, 100 та мерси тих років, камон, там половина машини, якщо не більше це жиги, москвічі та суцільний колхоз.
Переїхавши в Київ, і коли мені стукнуло 18 років, ми придбали сімейне авто Skoda Fabia 1.2 2007 року. Пуста як бубен, був тільки кондиціонер. Але я тоді ще був не зажраний цими всіми функціями і був просто щасливий. Нормальне економне авто, яке за рік експлуатації з пробігом від 225 до 250 км не дало ані яких проблем крім базових ТО.
І тут продаємо ми шкоду, їду в я в гості в Олександрію, беру машину дядька, так це Пріора 2007 року, я мені тоді здавалась крутою. Я на ній прохзджаю в місто » і це піпец … в мене немає слів, навіть пілся пустої шкоди 1.2 без автоматичних скло-підіймачів, підлокотника і тд, Пріора – це дно. Торохтить все, шумки = 0, якість = 0, управління = 0. Я в шоці. Кажу як так, що із нею сталось, на одоментрі 70 км, в мене ж фабос був 250. Дядя каже вона завжди була така – то в тебе не було із чим порівняти. Я в шоці) Це факт.
Потім довго збирав на свою вже власну першу машину і так вийшло що придбав у батька по хорошій ціні – Daewoo Gentra 1.5 AT 2015 року. Аля 60 тисяч км пробіга. Я на ній покатвся не довго, десь півроку із них 1 місяць вона провела на СТО. Так в мене згоріла коробка, я не витримав тих фігонь натиснув на газ і вона згоріла. Попав на капіталку коробки 1000 баксів. Потім побачив тріщину на двері, поїхав на авторинок до знайомого перевірти чи рівна тачка, її оглянули сказали що вообще була в жорсткій аварії, типу відрізалась задня частина авто по 2м стійкам, пробіг по стану двигуна тієї ж коробки яку я просто ну ні як не міг капіталити на 60к як би вони були реальні. Я псіхую і на емоціях віддаю її перекупам. Я тоді такий був злий що просто капець.Я такий радий був коли отримав своє перше авто, купив норм колеса нові, купив дуже дорогі чохли на сидіння, привів все в ідеал як для себе і тут дізнаюсь про такі моменти. Так як би не спилив може і їздити можна було б пару років, все ж таки я вже там все зробив і більше просто нічому там ламатись. Але вже як є.
В момент продажу джентри, я вже знав, що наступна машина буде Skoda Fabia в другому кузові із двигуном 1.4. Тож після продажу я почав пошуки, знайшов під Черніговим, там була довга і емоційна історія про процес купівлі, але то в блозі про шкоду) Короче, машина крута, я поставив газ. Вона дуже економна, подобалась у всьому, чи комфортніша вона за джентру – 100%. Вона і рулилась і місця було норм і тд. І от чесно, мене ця машина влаштовувала усім. Економна, просто, не прихотлива, надійна. Що ще мені треба?
Так ні, причепився до мене кум, давай допоможу тобі взяти солідну машину по твоїй професії і тд. І так я став володарем Volksawagen Passat CC 2.0 TDI DSG6 2010 року. Зрощуміло що такий скачок із B класу відразу в E » це кайф. Машина тиха, швидка, крута, солідна і реально ще й економна. Я проїхав на ній за 8 місяців – 45 тис. км. Реально давала круті емоції та комфорт від володіння. Чому ж продав? Та банально не вивозив її облуговування по грошам. Тяжко було це все. А вона вже із пробігом за 200 була ще й офіційна. І потребувала постійної уваги. І тут, я наважився, на тупий крой, як вже я це зараз розумію, але тоді я чомусь подумав що це норм. Я очікував першу дитину тому хотів машину простіше, в кращій комплектації та понадійнішу.
Так в мене зʼявився авто із США – Honda Civic 1.8 CVT 2015 в топовій комплектації. І ось тут реальна дилема, машина крута, надійна, безключовий доступ, люк, 2 камери, клімат, крутий сучасний дизайн … але після мої СС вообще немає комфорту. Я зробив повну шумоізоляцію авто і це дало комфорт до 120 км/год, я на ній чесно перестав ганяти. Ну не їде вона ще й на варіаторі :) А от по жорсткості, скрипу, пробиванням ходовки я не зміг змиритись.
І купив авто вище класом, але старіше » Acura TSX 2012 в хорошій комплектації, але без камери, безключового – що реально дуже круто.
І тут я накину ще контексту, ми із дружиною до війни, постійно ходили на тест-драйви різних авто. Звичайно, що в душі я маленький фанат VAG: Audi, Skoda, VW. Але для справедливості я дивився і BMW, Honda, Kia, Hyndai і так далі. Окрім тестів, я катався на купі машин друзів, як дешевих так і преміумах типу Land Rover і тд. Тестували такі авто, це за весь час: Ford Focus, VW Golf 7, VW Passat B8, VW Tiguan, VW Touareg II, Kia Sportage, Hyundai Tucson, Honda CR-V, Skoda Superb III, Skoda Kodiak, Seat Leon, Seat Ateka, Audi Q5, BMW X3, Lexus RX, Toyota Highlander.
І тут, як зараз памʼятаю, вихожу із тест-драйву Lexus RX відчуття не зрозумілі, вроді і прикольне авто 2020 року, а вроді і відро в шкіряній обтяжці, не знаю. І бач через дорогу автосалон Volvo. І на цей момент для мене Vovlo це пенсійне авто 80-х років таке квадратне і страшне. Кажу дружині, давай зайдемо чисто подивимось, якщо вже тут. Я тоді ще на Civic катався.Заходимо в автосалон Volvo, візуально машини цікаві, відкриваю двері, сідаю в новий Volvo XC60 2020 року … і тут я відчув те, чого не відчував не разу раніше, окрім тієї Audi 80 в дитинстві коли їздив ще на жигулях, капец тут комфортно і затишно. Сидіння » окрема історя комфорту, підлокітник, панель приладів, монітор. Дивлюсь на якість матеріалів від стелі до самого низу і вона не змінюється, на відміну від BMW та Audi. Відразу йду до менеджера, беремо тест-драйв. І все, я розумію, що я точно хочу це авто. Я не хочу ауді, мерс, бмв та інше.
Я хочу Вольво. Все. Це просто ідеальне авто саме для мене. Воно мені дало відчуття мого внутрішнього спокою, комфотру і мені дуже подобається цей дизайн. Ну просто дуже сильно :) Я починаю читати все про Volvo, додаюсь до групи Volvo Family Ukraine, шукаю на яке авто Volvo я можу продавши свій Civic помінятись. Знахожу Vovlo S60 2.5 передній привід барабан (тоді я ще не розбирався) катаємось із дружиною, кайф. В групу додався, але на зустріч ще не приїзджав і тоді мені розумні люди сказали, якщо брати Volvo » то тільки в топ комплектації, інакше немає сенсу. І воно тоді якось не зрослось. Не комплектацій ні тих цін що мені треба. Поміняв я Civic на Acura. І через якийсь час я вперше приїхав на зустріч до Volvo Family Ukraine. Там була велика кількість авто, від старих до нових.
Я задав 1000 і 1 питання, посидів в усіх машинах, поспілкувавсі і отримав купу досвіду. Вирішив, що поки на Acura погоняю, бо при купівлі попав на бабки, все зробив і було шкода її продават, та і авто Volvo нормальних не було.Катаюсь на Acura мені подобалось майже все, але реально напрягав дизайн салону 2008 року, все таке старе, не екрану, не камери ніфіга такого. Хотілось більше комфорту. Декілька разів виставляв на продаж і в останні моменти відмовлявся. Постійно моніторив AUTO.RIA в пошуках чогось нормального за +/- такі ж гроші, але в крутій комплектації. І пусто. Про Volvo мріяв вже 2 роки. Постійно їх шукав.
Настав день, той клятий, чи крутий день в моєму житті. Це вже покаже історія далі, але вроді поки норм все :) І тут ми підходимо до історї » Volvo S60 2011 AWD T6 R-Design і його майбутній власний – Олександр.
Тут із чату мені дядя Вова зкидує автомобіль із Івано-Франківська, 2011 рік, 213к пробігу, 3.0 турбо, повний привід і саме головне максимальна комплектація із адаптивним круїз-контролем, про який я дуже мрія і хотів. Що мене відразу насторожило це 3.0 турбо – із досвіду VAG це не надійні мотори, та пробіг знову за 200к. Для цього була організована міні сходка, де приїхав хлопець на авто із таким двигуном, та хлопці на своїх Volvo. І почалась дискусія, спочатку всі сміялись із моєї Acura (ну це норма) і далі я почав говорити про тех. часину і тд. Мене прокатали на такому двіжку – я охринів, як він круто їде. Потім ми довго говорили про надійність цих моторів і що треба буде зробити по ТО в першу чергу. Потім я заглянув в салони авто що приїхали, я був шоці. Коли я дивився салон і кажу, ну тут десь 70к пробігу, а потім на приборці бачу 240к, то мене це реально дивувало. Там і 320 був пробіг. І от відкривши двері моєї Acura із пробігом в 100к, чесно я б їй дав 800 по рамках Vovlo :) Далі дзвінок власнику в Івано-Франківськ. Із мінусів, це хер, що приганяє авто із США, робить та продає. Добре що в Франику є клубне СТО і її там знають, сказали що машина в гарному стані і зібрана по оригіналу. Подушки не стріляли, по ДТП тичок в морду, нічого страшного. Після торгу і обговорень від пообіцяв дати мені 2 тижні на продаж Acura. Мої машини продаються швидко – бо я кончений) роблю по техніці все що треба і не треба, по принципу Ільдара (автопідбір). Акуру я продав за 3-4 дні. В момент отримання задатку » відчув якийсь страх. Типу, блін, продаю тачку в яку вклав 150к чисто в технічку, маю круті нові фари, резину і тд. І тут такий страх – а що якщо я продаю класну тачку, а там якийсь тотал чи щось не те що мені обіцяють. Ну по суті це просто ризик, я ж машину вживу не бачив, тільки фото і думка цього баригана та людей із сервісу – яких я ніфіга не знаю. Це реально страшно. Продаж авто назначили на вівторок, в середу я вже мав забрати авто в Франківську. Задаток я отримав в суботу. А тепер питання, як я спав із суботи і до середи? Правильно – ніяк. Постійно на нервах, купа думок. Якийсь страх що чел продасть авто і я залишусь без авто. Я 2 роки шукав таке авто. Або ще гірше, на оформленні якась діч буде і типу продати не можна. Я було із фабією і я просто не витримаю цього. Мало того в мене по роботі не вийло поїхати за машиною, тому я дав це зробити моєму брату (21 рік йому). Тобто я його в віторок ввечері посадив на потяг до Франківську, дав гроші. А там його на вокзалі має зустріти цей бариган. Ви бачите як це звучить круто. Що мішає тому баригану дати 100 баксів гопоті і гопнути малого на бабки? А ще й в потязі поки спить можна витащити гроші. Ніч із вівторка на середу була максимально очкова. І так як я не їду, то машину забираємо по довірці. А довірка – це ще та фігня. Немає гарнтії що немає заборговоностей чи арештів на авто. Все максильно правильно та продумано. Клас. Настав цей день, малий доїхав добре, я в 5 ранку вже на ногах, в 5:10 потяг прибуває. Нерви. Все ок, його зустріли. Його завезли додому. Показали авто. Тут я дізнаюсь що там не стоковий вихлоп. Для мене це більше плюс чим мінус. Малий знімає купу фото та відео авто. Приймаємо рішення забирати. Нотаріус і малий їде додому. Хух. Як працювати в цей день я не знаю, я в очікуванні. Він везе мою машину. Кайф.
В 18:00 вечора я бачу як машина заїздає до мене у двір, я її бачу. Я її чіпаю. Я в неї сідаю. Я на ній проїзджаю перші метри. Що я відчуваю – ??
Це тяжке питання, машина не вимита в салоні, є моменти старовизни. Але я підготувався і вже в цей день знав, що я поміняю приборну панель на TFP та ручку перемикання на нову від SPA. Тому поки рано думати. Перша прохздка і я розумію – машину веде. Бляха. Я розумію, що треба оформляти, а там вже будемо робити ТО і розбиратись, чому веде. Я дуже злякався що це може бути геометрія. Телефоную баригану – кажу розвал робив – да да, кажу точно робив, а може й ні, покрасив колеса. Хм. Розумію що правди не отримаю – тому далі це вже мої проблеми.
Оформлення прошло успішно за 1 годину десь, номери дали вибрати – КА7750ІЕ і я власник, 29 вересня 2022 року.
Чому веде машину, чи задоволений я покупкою – на момент оформлення – я не знав. Були відчуття провалу і радості. І не знав куди більше тянуло. Але факт в тому – що я не відчув wow від неї в момент нашої зустрічі. Чи буде він далі » підписуйся, скоро нові записи.