124-й купе - не лише ідеальний автомобіль для ідеальної подорожі, він ще хороший учитель. От де я міг думати ще півтора року назад, купуючи його, що тепер у мене в гаражі поселиться напівавтомат, компресор, фарбопульт і оце от усе?
Але немає нічого кращого в боротьбі з деменцією і альцгеймером, як освоєння нових навичок, тому я цьому лише радий.
Ну і по гарячих слідах, поки ще свіже в пам'яті: про зварювання.
Як і кожен справжній українець, борщ варити я вмію. Що може перевершити насолоду з’їсти на обід свіженького, власноруч звареного борщику, та й зі сметанкою, і з часничком? Лише вміння з окремих кусків металу зварити ЩОСЬ! Відчуваєш себе творцем Всесвіту! Щойно валялись на землі якісь стальні молекули, а тепер з них цілісна і корисна конструкція, ще й суцільнометалева, як сержант Ріта Вратаскі.
Усвідомлення необхідності обзавестись зварювальним апаратом і навичками ним користуватись до кожного приходить по різному. Я зрозумів, що без цього не обійтись, коли взявся реставрувати свого старенького мерседеса, кузов якого за майже три десятки років уже дещо погризли руді бобри. Спершу я домовився зі зварювальником, який працює в сусідньому боксі, мовляв, я буду все готувати, підганяти, а потім, забезпечивши певний “фронт робіт”, кликати його. Він приварює, тягне назад своє обладнання, а я тим часом обробляю, грунтую-фарбую, і знову по колу. Але почавши, зрозумів, що нічого хорошого з такого підходу не буде, надто багато зайвих дій, латки буває треба підганяти одна до одної уже в процесі зварювання, та й не тільки.
”Не боги горшки ліплять”, подумав я, і поїхав до магазину. Україна - то місце тусовки крутих зварювальників, свідченням чого є одне дуже відоме прізвище: Патон. Тому чийого імені зварювальний апарат купувати у мене сумнівів не було, лише стояло питання - який.
І я пройшов повний цикл боротьби з жабою і інших різних міркувань. Адже тонкий листовий метал можна варити і 2-міліметровими електродами, більше того, років 50 назад автомобілі саме так і варили. Може спробувати? Тоді можна купити лише зварний блок. Е - економія. Але подивившись трохи відосиків на ютубі, ентузіазм мій пригас, бо купа диму, що в умовах гаража геть не фонтан, та й зварювання тонкого металу електродами - то вже межеві режими для такого методу, тут не про ідеальний шов думаєш, а скоріше, як би все не спалити до тла. Коротше, складно, мутно.
Ок. Значить напівавтомат, зварний блок і блок подачі дроту-газу. А щоб з газом не морочитись, існує ж порошковий самозахисний дріт - от уже й балон з вуглекислотою не потрібен! Це мої наступні міркування. На цей раз теж економія, але уже з маленької літери. Та по факту такий метод - це просто більш зручний варіант електродного зварювання. Ну, тобто, фактично вариш дуже довгим електродом, який не ти, а апарат сам подає з потрібною швидкістю. А значить проблеми з димом і шлаком ті ж самі. Тому навіть не пробував, а взяв одразу весь комплект: PATON™ ProMIG-250 і 10-літровий балон з вуглекислим газом.
Для власного використання це дуже чудова річ, існування невеликих балонів. Не треба надривати хвору спину: заправлений він важить біля 20 кг, за розмірами спокійно поміщається в багажнику легкового автомобіля - знахідка.
І вистачає його, при “домашній” експлуатації на цілком достатній термін. В мене це десь місяць, під час виконання реставраційних робіт з кузовом автомобіля.
До балона потрібен вуглекислотний редуктор і спеціальний шланг для під’єднання, цілком вистачить 6-міліметрового. В комплекті до зварки йде пневматичний швидкознімач, але краще посадити щільно, на хомути.
Важливо надійно встановити балон, бо не дай Бог впаде, всередині 50 атмосфер - конкретна ракета, здатна пробити стіну, якби збило кран, наприклад. Тому я загнав в стіну два товстих дюбелі і зафіксував його смугою листової сталі, зробивши лише різьбовий роз'єм для легкого демонтажу.
Стосовно зварювального апарату PATON™ ProMIG-250. Він вміє MMA/TIG/MIG/MAG, тобто і електродами, і в режимі напівавтомата без, чи з вуглекислим газом, або його сумішшю з аргоном, і в режимі аргонного зварювання, тобто, алюміній і тому подібне, лише потрібно докупити аргоновий пальник. А пальник звичайний йде в комплекті, при чому це дійсно якісний ABICOR BINZEL. Я планував придбати 200-амперний апарат, але їх в той момент не було на складі, а на 250-ку ціну запропонували дуже хорошу, тому так сталось, що 250.
Є трохи простіші, побутові версії, основна відмінність яких, це 45% тривалість навантаження (70% в професійного), вони виконані в єдиному корпусі (професійний розділяється на блоки) і котушка зварювального дроту в них розміщується всередині. Це накладає обмеження на її розміри (до 5 кг, чого, відверто кажучи, абсолютно вистачає), через це корпус більший, що менш зручно при транспортуванні, але і дріт захищений від забруднення. Уміють все решта вони на рівні Про-версій. І дешевші всього відсотків на десять. Тобто, різниця не настільки значна, щоб економити, та й зручна можливість від’єднати невеликий зварювальний блок, якщо десь на дачі, наприклад, треба щось зварити електродами - все було за Pro.
Також необхідний до придбання джентльменський набір допоміжного обладнання: затискні кліщі, магніти, бокорізи, дротяна щітка.
Кліщі та магніти потрібні для фіксації елементів зварних конструкцій, поки вони ще не приварені одне до одного. Щітка - щоб очищати зварний шов в процесі роботи. А бокорізи - зрізати оплавлений кінець зварного дроту.
Щодо магнітів, крім типових класичних, присутніх в усіх магазинах, можу порадити прикупити неодимові, які при незначних розмірах мають дуже значну силу притягання. У мене уже давно лежало декілька штук.
Вони незамінні при зварюванні тонкого листового металу, дозволяючи надійно фіксувати його частини:
Тільки треба пам'ятати, що при сильному нагріванні магніти розмагнічуються, тому не слід варити безпосередньо біля них. З'єднав конструкцію, точками прихопив і відклав убік, щоб подовжити їм життя.
Ще один хороший аксесуар: магнітна маса. Буває потрібно приварити латку, а нема за що вхопитися "крокодилом" маси. В такій ситуації примагнітитись масою до, наприклад, самої латки суттєво полегшить вирішення проблеми.
І, звичайно, одяг та маска. Одяг повинен закривати усе тіло і бути з натуральної щільної тканини, іскрам буде не так просто її пропалити, як синтетику. Рукавиці продаються теж спеціальні, зварювальні, з натуральної шкіри. Вони громіздкі та не дуже зручні, зате надійно захистять від опіків. Бо крапля розпеченого металу на голу шкіру - це не смертельно, але дуже неприємно.
Маска для захисту очей та обличчя. Усім відомо з дитинства, що на зварювальну дугу дивитись не можна - потужне випромінювання може спричинити ультрафіолетовий опік рогівки ока, що називається електроофтальмія. З цим не варто легковажити. Але на щастя технічний прогрес подарував нам сучасні маски-хамелеони, через які все нормально видно, але варто спалахнути дузі, як візор автоматично затемняється, захищаючи зір. Швидкість реакції, ступінь затемнення регулюються.
Це недорога, але нормально працююча маска - Дністер. Чи можна взяти Дніпро-М, це буде та сама маска, просто з назвою іншої нашої ріки.
Ще одна потрібна річ - балончик спеціального засобу, що захищає сопло пальника від налипання крапель металу. Вони все рівно трохи налипати будуть, але легко зчищатимуться.
Потрібно час від часу буде цим засобом "чмихати" прямо в сопло.
Є ще один аксесуар для зварювальників-мажорів - спеціальні кліщі, якими зручно відкусувати оплавлений кінець зварювального дроту, а також прочищати сопло.
Як навчитись варити? Насправді, сучасний хороший напівавтомат - дуже мудра техніка, яка мало не сама за вас все робити буде. Тому все простіше, ніж можна подумати. На ютубі є безліч навчальних відео, правда, усі вони трохи неправильні.
Справа в тому, що є два основні параметри, які постійно доводиться регулювати: напруга зварювання і швидкість подачі дроту. Вони взаємопов'язані, а ще вони теж залежать від товщини металу, який зварюється. Існує спеціальна табличка, її варто роздрукувати і завжди, чи принаймні перший час мати перед очима. В ній вказано чіткий перелік значень згаданих параметрів в залежності від товщини металу і, звісно, діаметру дроту, яким "заряджено" в даний момент зварювальний апарат.
Наприклад, зараз стоїть дріт 0,8 мм, потрібно зварити листовий метал, товщиною 1 мм, для захисту використовується вуглекислий газ (CO2). Отже використовуючи кнопки "+" та "-" на зварному блоці, та блоці подачі, напругу потрібно встановити 16В, а швидкість 3,5 м/хв.
Звичайно, коли з'явиться уже свій досвід, вміння відчувати метал, можна буде в якійсь мірі коректувати параметри, але все рівно вони завжди будуть плюс-мінус близьким до вказаних у таблиці.
З власного досвіду зварювання листового металу, а саме з таким металом на 99% ми маємо справу при кузовних роботах, подачу дроту я виставляю трохи меншою, наприклад, при 16В може бути 2,7...2,9 м/хв.
І повертаючись до навчальних відосиків. Передивився я їх чимало, але в жодному навіть пів слова про цю таблицю не почув. Вас будуть вчити виставляти параметри на слух, на нюх, на запах, як завгодно, тільки не так, як треба. Звичайно, якщо дуга горить правильно, то і звучати вона буде теж гарно, але звук - це наслідок. Налаштовувати будь-що за наслідком, а не за причиною - це помилка.
Хоча я розумію, чому так є. Практично у всіх ютубних учителів буде не наворочений Патон, чи щось подібне, а пристрої дещо простіші, часто "китайці", в яких немає екранчиків з точними значеннями, а є два регулятори, напруги і подачі, зі шкалами від 0 до 10. І розумій, як знаєш. Можливо, в інструкції до них десь вказано, якій напрузі відповідає яке положення ручки, але інструкції ж для слабаків! І починаються шаманські танці з бубном: покладіть одну руку на регулятор, другою візьміть пальник, запаліть дугу, і крутячи регулятор добийтеся найгармонійнішого звуку. Дуга має співати! Поети від зварки просто.
Я так пробував спочатку. Потратив годину часу, але нічого не зрозумів: то навалював гору, то пропалював. Плюнув, роздрукував таблицю, виставив параметри за нею, і почало все виходити. А через короткий час навчився відчувати метал, розуміти, як він плавиться. І звук дуги сам прив'язався до тих, чи інших процесів зварювання, але як допоміжний, а не основний критерій правильності.
Фактично, при зварюванні тонкого листового металу ми постійно балансуємо між пропалом і непроваром :) Підкажу практичний лайв-хак від себе. На меншій напрузі спершу ставиться точка, так звана прихватка. А потім напруга ставиться більша, якщо з неї би стартувати, то гарантовано лист металу би пропалило, але стартувати треба от від тієї точки, прихватки. Там більше металу, тому можна це робити, не ризикуючи, головне вчасно зупинитись. І таким чином, крок за кроком, кожен раз стартуючи від попередньої зварної точки можна якісно проварити увесь шов.
Отаке. Зварювання не настільки складна річ, щоб її боятись. Може стримувати лише вартість апарату, але якщо така можливість є, купити варто. Варити метал настілки круто, що я тепер, як дитина, чекаю - не дочекаюсь, коли ж буде нагода вварити чергову латку в автомобіль, чи зварити щось інше, потрібне і суцільнометалеве :)