Є у ВАЗ-2108(09) заводський технічний недолік: замок багажника. Комусь щастить, і він працює нормально, але щастя усміхається не всім. І з віком починає розбивати носик фіксатора, зворотню частину на планці, тоді сам гачок, в результаті кришка починає скакати і гриміти, і навіть сама відчинятися, коли їй заманеться. І найгіше - якщо вже це почалось, не рятує ніяка заміна замка і планки на нові, їх вистачає на півроку-рік максимум. Використання рем.комплекту, в який входить новий гачок, новий конус фіксатора і нова планка взагалі гибла справа, це на місяць.
І я почав думати, що ж із цим можна зробити, щоб раз і на завжди. Інтернет пропонує, у вигляді чужого досвіду, встановити замок від калини, але там все непросто, бо він досить громіздкий, і доводиться відмовитись від двірника на задньому склі. А це аналогічно заміні скла на стальний лист, бо чисте заднє вікно в цих автомобілях буває лише один день в році, коли ти нікуди не їдеш. Тому не мій варіант. Де-не-де проскакувала якась непевна інформація, що комусь таки вдалось сумістити калинячий замок і двірник, але це не точно.
Треба було думати самому. І дуже принагідно у мене в гаражі завалялась пара замків від Ниви, які я планував використати в якомусь проекті, але потім змінив концепцію, а замки залишились чекати свого часу. І от він настав.
Штатний замок крізь отвір у дверцятах багажника стирчить назовні своєю серцевиною під ключ, і при заміні/модифікації його закривають заглушкою. Можна туди пригвіздити вазівську емблему, щоб ніби так і задумано. Але я давно хотів мати зад автомобіля без жодної дірки і шильдиків. Не знаю, в чому справа, хтось навпаки обліплює свою “ластівку” різними ОМГ, Лорізерами, Шніцелями, а я чомусь не люблю написи на машині. І на мерседесі теж у мене лише штерн, без гордого Е320.
Тому був вибраний шлях болю і страждання - заварити усі дірки. Зараз я би їх просто запаяв, і далі малярка, а тоді я ще ні варити, ні паяти не вмів, тому звернувся до зварювальника по сусідству. В результаті отримав класичні наслідки у вигляді поведеного металу, який довелось рівняти і шпатлювати. Та бажання підживлювало енергією, і ура, тепер у мене модняве зубило, одне на мільйон :)
Заводський замок виконує одночасно дві функції: фіксацію дверки в замкненому стані і унеможливлення її вібрації в поперечній площині. Досягнути цього з замком від Ниви, без використання додаткових засобів фіксації, вдалося за рахунок його розміру. Він спокійно поміщається в зазор між штатними болтами кріплення планки. Залишилось лише виготовити новий кронштейн з листової сталі та циліндричного прутка - куска якогось старого інструменту.
Тепер замок щільно входить в отвір у кронштейні, обклеєний “маделіном” - тканиною на клеєвій основі, призначеній для усунення скрипів салону. Думав, що вона буде стиратись і час від часу доведеться поновлювати. Але як наклеїв ото років 7-8 назад, так і досі. І важливо - все в найкращих традиціях рестомоду. Бо один з важливих принципів модифікації твердить: якщо реально зробити, щоб завжди можна було повернути в заводський стан - зроби так. І це реалізовано, заводська планка без проблем стане на своє законне місце, в разі чого.
На дверцятах замок встановлений на кронштейн, креслень якого теж немає, бо робив по місцю. Вставив замок в планку, зафіксував, тоді закрив дверцята, і, сидячи в багажнику, виміряв необхідні розміри. На фото тимчасове кріплення болтами, що під руку попали.
Закручується кронштейн в нові місця кріплення, поставив клепальні гайки під різьбу М6.
Відкривається замок з допомогою електроприводу, звичайного універсального для дверних замків. Управління на нього приходить від кнопки, вмонтованій в торпедо, під кермом, використав вазівську для відкривання багажника десятки, чи то калини. І паралельно приєднав до другого каналу сиглалізації, щоб можна було відкривати з брелка.
Фотографія про нього десь загубилась, тому може колись зніму обшивку і дороблю (але це не точно). До речі, про обшивку. Тут теж є одна модифікація. По заводу вона кріпиться дурнуватими пістонами, які не тримають, хіба що саджати їх на клей. І тоді вони стануть одноразовими і проблемними при заміні. Або саму обшивку ставити на каучуковий герметик, такий чорний липкий. Я поступив кардинальніше - в заводські отвори поставив клепальні гайки на М6, і закріпив обшивку гвинтами (на фото теж пара тимчасових гвинтів).
І довстановлений, відсутній з заводу, кінцевик, для сигналізації. Використав для цього штатний кінцевик для капоту, до речі, дуже якісний.
Ну і як зайшла мова про всякі доопрацювання, то ще і заводські лампи підсвітки номера замінив. У мене ж машина 88-го року, і вони старого зразка, що вічно намагаються вивалитись. Тому збільшив отвір, поставив пару клепальних гайок і лампи з Таврії/Славути, під гвинти.
А так воно виглядає в житті.
Спостережливі читачі могли помітити щось дивне з торпедо :) Було, було :) Я займаюсь уже років 20 фаховим виготовленням та монтажем високоякісних аудіо систем, і досить тривалий час використовував вісімку як лабораторію на колесах. Але навряд чи мене вистачить описати всі ці “хроніки лабораторії”, хіба десь уже на пенсії :) Ну, може, якісь окремі епізоди таки згадаю...