Я не належу до людей, які ходять зі смартфоном у руках і постійно все довкола фотографують. Тому знимків зубильця у мене насправді не так багато. Але щось шукаючи на зовнішньому диску сьогодні натрапив на цю фоточку і пригадалось, як я поза-позаминулого року дрова на зиму в гараж купував, і ще деякі історії.
Не можу сказати, що є авантюристом, але маю таку рису, яку найточніше можна описати словами “головне вв’язатися в бій, а там видно буде”. Тому буває доводиться викручуватись, зате є що згадати :) Так позаминулої зими я вирішив об’їхати корок непопулярними доріжками крізь склади. І от, доїжджаю я до немаленької такої калюжі. Мені б зупинитись, подумати, але бачу - сліди шин на снігу є (погода така була, вдень невеликий плюс, вночі трохи мороз), а раз є сліди, то хтось же їх залишив. Я в калюжу, і... пірнаю по дверні ручки :)) Я газу, з буксом продираюсь метрів 10-15 і вигрібаю на другий бік. Напруга падає, ок, залив генератор, але їду, зупинятись не можна :) пара з-під капоту, епічність зашкалює :) Через пару кілометрів ген просушився і напруга з’явилась знову, доїхав куди мав, знайшов місце, щоб з гірки зупинитись, аби мати можливість завестись з ходу, якщо шо. Але завівся норм, додому теж доїхав :)
А вночі, як уже згадував, мороз. Зранку їхати - а стартер навіть не клацає. Зрозуміло, вода всередині замерзла. Але поруч з будинком є будівельний магазинчик - так у мене в багажнику з’явився газовий пальничок з балоном. І далі два тижні щодня я зранку грів стартер пальником, він схоплював, далі увесь день працював, і за наступну ніч знову замерзав :) А потім зима закінчилась і він висохнув повністю :)
На фото куб дрів, рівно по стелю :)
Виглядає, ніби їдучи, я точно знав, що воно влізе :) Але в юності я грав у тетріс, і навички придались :)
Поміщав я в машинку не лише дрова. На початку 2000-х, коли зарплати були по 50-100 доларів, доводилось крутитись. Працював я тоді адміном у одному з підрозділів нацбанку, а комп’ютерники в ті часи ще не заробляли, як тепер, треба сказати. Тому я доповнював сімейний бюджет, приторговуючи пральними машинами, які возили з Німеччини, був склад недалеко від кордону. І одна поїздка, дві години туди, дві назад, давала прибутку за день в розмірі місячної зарплати.
То ж їду я черговий раз, а товариш дізнавшись, ще попросив заскочити там недалеко, забрати йому телевізор 70-ку, тобто не такий телевізор, як зараз, плоский і легкий, а тоді вони були на трубках, здоровенні махіни. І товариш цей теж ними приторговував :)
І от, приїжджаю і застаю завіз нових пральок, і є дуже хороші варіанти, шкода упустити. І значить вирушаю я до Львова, весь багажник займає телевізор, замість заднього сидіння дві пральних машини з бічним завантаженням, залізли так, що ще міліметр - і не помістились би. А замість переднього сидіння ще одна пралька, вузька, 40-ка, з верхнім завантаженням :) Я завжди перед поїздкою знімав праве переднє і заднє сидіння, щоб легше було грузити техніку, але не думав, що вийде такий фул :)
Такі часи :)
Або ще кумедна історія, як я плитку в офіс купував. Років скількись там надцять назад, може й двадцять, вдалось придбати за дуже хорошою ціною нежитлову нерухомість в цоколі будинку, де мої батьки живуть. Перевів я його в комерційну та й затіяв ремонт. Ну і треба плитку на підлогу, 70 кв. м гресу. А незадовго перед тим я теж робив ремонт дома, і також купував плитку - у ванну, туалет, кухню, в сумі метрів 25 було, я її тоді спокійно помістив всю в багажнику. Ну, тут не так вже й більше, 70, ну розкладу задні сидіння, покладу в салон, подумаєш. Та й рушив до Епіцентру.
Мене мав би насторожити погляд водія погрузчика, який вивіз мені палету плитки до машини, але яке мені діло, хто на мене яким поглядом дивиться, правильно? Не така там і велика та купа була, і спокійно вся помістилась. Правда, коли я відійшов на пару метрів, оглянути машину, вісімка нагадувала старий сітроен з поломаною гідропідвіскою. Думаю, це я своєю тодішньою поїздкою приніс ідею стенсу в наші краї :)) Тому що теперішні стенс-проекти на фоні того - це так, дитячі забавки :) Машина моя впевнено сиділа на відбійниках :)
Їхати швидше 40 я не міг, вісімку починало розхитувати і вона намагалась прилягти відпочити в найближчій канаві. Тому тишком нишком проповз я 10 кілометрів, майже в центр, і єдиною втратою були бризговики, які волочились всю дорогу по землі, і які я стер на третину :) В мене тоді були не ті, що зараз, а класичні, зубильні.
Доїхав, розвантажив, і аж тоді подумав, що на часі б порахувати, скільки ж воно все важило. Глянув я на пачку, скільки там кілограм, перемножив на кількість пачок... Скинув, ще раз перемножив...
Одна тона сто кілограм плитки... 1100 кг... При спор’ядженій масі машини 950 кг :)))
Так я пізнав стенс, і зрозумів, що це не моє :)