!Багато тексту без картинок!
Столиця під боком, робота поряд з домом, до батьків декілька годин їхати на комфортному інтерсіті, а у мандрівку літаком або автобусом. Є ще авто батьків, на якому останні років 10 їздив тільки я. Ми з дружиною взагалі сумнівались в необхідності мати свою автівку, витрачати гроші на її купівлю та експлуатацію.
Якось за бокалом пива разом з батьками, розмова зайшла про авто, чи варто купувати. На що отримали чітку та однозначну відповідь "так" і отримали чарівного пенделя, в якому так потребували.
Треба було визначитися з моделлю авто. Були обрані критерії пошуку, зроблена порівняльна табличка. Обов'язковими вимогами були: автомат/робот, кондиціонер, оцинкований кузов, 2 подушки безпеки, невеликі розміри авто, ціна до $6. Додатковими, важливими, але вже не такими чіткими, вимогами були невеликий пробіг, обмеження за віком, простота обслуговування і невелика ціна подальшої експлуатації.
Склавши порівняльну табличку, 80% з автівок відсіяв за основними критеріями майже одразу. В решті решт серед лідерів залишились лише дві автівки: FIAT Panda 2 і Mitsubishi Colt 9. Mitsubishi був просторішим, але трохи скучний на наш погляд. Mitsubishi був значно(!) дорожчим по запчастинах ніж FIAT. Просторий салон це гарний бонус, але не наш критерій вибору. FIAT остаточно виграв у Mitsubishi через такий критерій як ціна експлуатації (задоволене "ква").
Визначившись з моделлю, ми почали пошук. Моя дружина зі всією відповідальністю одразу взялася шукати та кидати в мене майже всі об'яви з пандами. Вона була в повній готовності одразу їх всіх купити. Не знайшовши аргументу на чергову об'яву, і не придумавши, чому я не хочу їхати за 600 км дивитись саме цього ведмедя, ми зв'язались з продавцем і одразу ж відправились у Херсон.
Ночувати в Херсоні ми не збирались. Збирались того ж дня повертатись на купленій автівці, якщо все влаштовує. Плану Б не було взагалі, тож план був так собі.
Вранці зустрілись з продавцем і вперше побачили своє майбутнє авто. Була літня спека. Ведмідь сяяв на яскравому Херсонському сонці, а гума аж плавилась у 35 градусну спеку. Зимна гума, до речі. Продавець продавав авто своєї тещі. Яка просто їздила по селу до школи, де і працювала. І це не найкращий сценарій, адже зазвичай ремонтуються такі авто коли потреба вже стучить і заважає. Про що чесно розповів продавець, заразом звернувши увагу на необхідність заміни рейки та передніх стійок. Причиною продажу назвав, і навіть показав, розрахунки за нещодавні повне перебирання робота, а також заміну коплекту зчеплення. До речі, сервісна книга ретельно велась. Його теща вже катається на іншому авто, зі звичайним автоматом, а Панду продають поки робот ще чогось не відчибучив (згодом таки відчибучив, двічі). Масло в двигуні не мінялось перед продажем. Як і ГРМ, мабуть, ще з заводу. І охолоджувальна рідина теж. Продавець напалягав щоб я одразу все це поміняв і не затягував.
Якщо коротко - від авто просто позбавлялись після чергового дорогого ремонту робота. Втомилися та не хотіли більше вкладати гроші. Продавали зі всіма поточними недоліками як є. Тож ціна була дуже привабливою. А недоліки не виглядали страшними: банальна заміна або обслуговування вузлів і агрегатів.
Сервісна книга з результатами купи діагностик була у нас на руках, тож ми вирішили зекономити час і не їхати на СТО. Ретельно оглянули авто де тільки можна дотяшнутися і перевірили все що можна, як рекомендували в інтернатах. Не знайшовши нічого поганого, ми прийняли рішення купувати. Того ж дня переоформили авто і відправились додому на вже нашому ведмеді.
