Кишеньковий велосипед



Ціни на бензин невпинно ростуть, а у тебе двигун на 3,2 літри, і це не витрата пального на сотню, це його об’єм. І підходиш ти до своєї “ластівки”, здмухуєш декілька непрошених листків з даху, милуєшся переливами світла на її крилах, тоді відкриваєш багажник... дістаєш звідти велосипед і їдеш, куди задумав, тамуючи сльози.

Насправді все не так трагічно, що називається, знав на що йшов, але якось до теми треба підійти. А тема про тип велосипедів, які отак можна дістати з багажника свого автомобіля, що, погодьтесь, в подорожах буває зручно. Це в Україні ми звикли, коли завжди знайдеться спосіб в потрібному районі безкоштовно, чи, принаймні, занедорого припаркуватись хоч на увесь день, а бабця Європа за це обдере тебе, як липку. Або милостиво дасть дві години часу, а далі роби що хочеш. Цивілізація, вона ж з думкою про людей, все для нашої зручності - головне повторювати подумки, коли шукаєш, де би приткнутися. Один зі способів вирішення проблеми - готель з безкоштовним/недорогим паркінгом + велосипед. А якщо говорити про якусь красиву місцину, чи курорт, то не просто вихід, а й чимала приємність.

Ще минулого року, мандруючи Карпатами в околицях озера Синевир, я дійсно пошкодував, що не мав зі собою двоколісного, аби прохопити по тій чудовій дорозі, серед гір і смерек, не тільки машиною, хай навіть ідеальною. Але ж возити зі собою повноцінний вел надто велика морока: і авто вже не залишиш без нагляду з таким причіпом, та й незручно насолоджуватись дорогою, коли постійно треба зважати, що твій транспортний засіб тепер на добрий метр виріс, двісті по автобану уже не помчиш, або багажником незручно користуватись, якщо ровера позаду вчепити. І вже тоді я призадумався над складним велосипедом.

Чому я не модний, і не думаю про електросамокат? Чотири причини: це найбільш травмо-небезпечний вид транспорту, два - маленькі колесики добре хіба для рівних доріг без ям, хоча на деяких люди і умудряються катати по умовному бездоріжжі, три - потрібно постійно його заряджати, в сумі з обмеженою вмістом акумулятора дистанцією поїздки, ну і чотири - треба більше рухатись, а, як жартують, схоже цей заклик власники таких самокатів дещо неправильно зрозуміли. А ще я не отримую жодного задоволення від катання на цій дошці. Тому педалі.

Про те, що шляхи наші ходять по спіралі, відомо давно. Я, наприклад, розпочинав свій автомобільний шлях з машини в кузові купе - нашого рідного вухатого Запорожця, при чому він же не лише купе, а ще й задньомоторне, з V-подібним двигуном, майже спорт-кар, принаймні, якщо його так описати. І тепер у мене знову купе. А перший ровер, якщо не брати в рахунок зовсім дитячого “Юнгу”, у мене був спочатку власне також складний. У 80-х роках вони мали популярність: “Десна”, “Мінськ”. От “Мінськ” у мене і був, синій перламутр, з хромованими бризговиками, увесь стальний. Більше 20 кг важив - перший досвід важкої атлетики, поки тягнеш його на 9-й поверх, якщо ліфт не працює. Але піді мною він вижив, як я його не товк, міцний виявився. Все, зроблене в совку було важким, суцільнометалевим і міцним.



То ж прийшов час замкнути спіраль не лише автомобільну, але й велосипедну. Та перше, ніж купити щось, завжди потрібно в темі розібратись, а ще, незважаючи на мою пристрасть до експромтів, ідеї іноді непогано дати вилежатись, бо одна справа спонтанне рішення кави на Ужоцькому перевалі випити от прямо вже поїхали, а інша - щось не зовсім дешеве придбати, що, крім ціни, повинно максимально відповідати очікуванням. Тому ця ідея моя на даний момент в стані вилежування. Але оскільки дещо я вже розкопав, то й вирішив викласти на електронному папері, щоб і кому іншому можливо, інформації підкинути, та й собі завжди корисно все краще сиcтематизувати.

На мій подив, попри майже повну відсутність цього типу велосипедів на наших вулицях, у світі “складна” тема популярна і існує величезна кількість різних брендів, що такі ровери випускають. До речі, є і наші виробники, попри, повторюсь, їх невисоку популярність в Україні. З них і розпочну. Лише вставлю ремарку, що розглядаю я вел, на якому можна їздити по різноплановій місцевості, включаючи гористу, тому варіанти з планетаркою на три передачі мені не підходять. Я навіть на свого шосейника поставив так званий “тріпл” - систему з потрійним зірками спереду. В Campagnolo таких аж дві в модельному ряді, а імениті італійці таки напевне щось тямлять в шосерах. І тепер на ньому, не втративши у максимальній швидкості, можу хоч на вертикальну стіну виїхати, що часто стає в нагоді при покатеньках львівськими парками, чи іншою горбистою місциною. Також не розглядатиму варіанти на менших, ніж 20” колесах, є і такі, але то хіба для людей, кому важливо скласти ровера в зовсім уже невеличкий пакунок.

Отже, ONYX Дорожник.

Часи змінились, матеріали теж, немає уже стальних 20-кілограмових монстрів, і Дорожник зібраний на досить легкій алюмінієвій рамі. Рекордів ваги він не б’є, 14 кг, але попри це він і найдешевший практично з усіх більш-менш пристойних варіантів: в околі 10 000 грн на сьогодні. Усі ціни станом на кінець весни 2022 року, і вони, цілком реально, будуть зростати.



Слід зауважити, що основна маса подібних велосипедів більшості виробників позиціонується, як міські ком’ютери. Себто, призначені вони для неспішного пересування якісними дорогами та велодоріжками. У них немає якогось суттєвого запасу міцності, в угоду їх здатності до швидкої трансформації при відносно невисокій ціні. Справа в тому, що є дійсно міцні механізми з’єднання, але вони або потребують значно більшого часу на процес складання/розкладання, як це було в моєму старому “Мінську”, або коштують самі, як увесь Дорожник. А у відповідності до позиціонування, ти ж маєш під’їхати, наприклад, на зупинку трамваю, за 15 секунд вела скласти, і далі займатись чітерством - мандрувати уже на громадському транспорті, хоча ніби і на велосипеді ж.

Але повернусь до Дорожника.

За специфікацією, актуальна модель 2022 року:

- група Shimano Tourney, зад. тріщітка 14-34

- шатуни стальні, під квадрат, 52Т

- гальма v-brake

- вага велосипедиста до 90 кг

- гарантія на раму 10 років, на обладнання 18 місяців.

52 на 34, при 20” колесах насправді майже як на моєму 30 на 30, при 28”-х, це дуже непогано, досить круті гірки будуть долатись цілком нормально. Також вел можна облегшити на який кілограм, замінивши стальні шатуни на алюмінієві, поставивши легші колеса з алюмінієвими, а не стальними ж втулками, менше і теж легше сідло.

Shimano Tourney група початкового рівня, яка, звісно, буде працювати, катав на ній, але переключення під навантаженням не є її сильною рисою. Проте в багатьох випадках саме на цій групі будуть зібрані і навіть значно дорожчі велосипеди інших виробників, в силу їх позиціонування, та, відповідно, невисоких вимог до них. Їде? Перемикає? І добре. Ком'ютинг.

Також треба мати на увазі, що одна і та ж модель, в залежності від року випуску, за навісним обладнанням може відрізнятись від нього самого, лишень іншого року.

Гальма V-brake для такого велосипеда вважаю абсолютно адекватними - вони прості, ремонтопридатні в будь-якому куточку світу, і не занадто чіпкі, що теж важливо, адже райдер на складному велі сидить досить високо, по відношенню до самого велосипеда, і при надто хороших гальмах має більше шансів полетіти через руль в разі екстреного гальмування. Підтвердження цьому я знайшов у відео одного поціновувача складних велів, на прикладі Tern Verge P10 з дисковими гідравлічними гальмами. Він теж, зі свого досвіду, схиляється до обідних гальм, як найоптимальнішого варіанту. Чи нехай дискових, але механічних, вважаючи дискові гідравлічні надмірними, чи й навіть небезпечними для такого типу роверів. Про це йдеться в даному ролику.

Vento Foldy ADV 20" наступний у списку, з ціною біля 15 000 грн.



Є простіша модель, без ADV в назві, вартістю щось типу 12 000, який відрізняється від нашого Дорожника дисковими механічними гальмами і тріщіткою SunRace 14-28, при передній зірочці в ті самі 52 зубці. А от “Адвансед” цікавий тим, що напевно чи не єдиний серед складних роверів має дві передні зірки, на 52 і 42 зубці. Взагалі, я знайшов крім нього ще декілька, але з зовсім іншої цінової категорії. Маю на увазі заводську комплектацію, бо самотужки можна модернізувати свій байк як завгодно.

Навісне на крок вищого рівня, ніж у Дорожника, але мене в тупік загнала тріщітка на 8 швидкостей і 11-25 зубців - чисто спортивна шосейна тема. Чому??? Навіщо? Поставте щось типу 11-30, 12-32 - у Shimano величезний вибір, і отримаємо одночасно як здатність видертися в дуже круту гірку, так і можливість розігнатись до цілком пристойної швидкості. Виробники таки буває чудять. Можна уже самому цей апгрейд здійснити, нічого складного, просто зайві затрати.

Гальма дискові, механічні. Вага вела теж під 14 кг. Вага велосипедиста до 120 кг. хоча зі специфікації до кінця незрозуміло, це максимальна вага велосипедиста, чи таки максимальне навантаження на велосипед. Гарантія на раму 5 років, на обладнання рік.

На мій погляд вартий уваги власне хіба через систему з двома передніми зірками, якщо комусь це потрібно/цікаво. На Розетці у відгуках трапляються нарікання про хруст в рульовій при гальмуванні і ще деякі дрібні огріхи.

Далі переступимо умовний бар’єр в двадцять тисяч гривень і одразу до одного з дійсно відомих виробників: американський Dahon.

В їх лінійці є різні велосипеди, і на колесах 14”, і з планетаркою. З тих, що міг би бути цікавий мені - Vitesse D8.



Ця модель трапляється в продажу з навісним Shimano груп як Tourney так і Sora-Altus, а на офіційному сайті вел 2022-го року уже на повністю брендових компонентах, і що вони собою являють я без поняття.

Максимальне навантаження на велосипед 105 кг, вага уже 11,9, гальма V-brake.

Конкретно цей Дахон - єдиний поки що зі складників, на якому я проїхався. Ну як проїхався - зробив невеличке коло. На контрасті, а я пересів одразу зі свого шосера, відчуття зовсім інші, треба звикати. З огріхів - уже провисші складні педалі. Ті, хто експлуатує регулярно складні велосипеди про це так і кажуть: їх потрібно одразу міняти на нормальні “топталки”, бо діла не буде. Також при гальмуванні було відчуття, що от зараз піду через руль. Але дійсно піду, чи це просто так відчувається після зовсім іншого типу ровера - потрібно поїздити хоч трошки довший час, розібратись.

Чи є смисл брати цей велосипед за 25 тисяч грн. замість Дорожника за 10? Подібна геометрія, він не кращий в 2,5 рази, не має ніяких додаткових фішок, не виглядає дійсно красивішим. Легший на 2 кг, але я вже згадував, Дорожник можна облегшити, і це коштуватиме суттєво дешевше, ніж різниця в їх вартості. Це звісно виключно теоретизм, я не експлуатував жодного з них триваліший час, щоб порівняти в ділі.

Та не випадково Dahon - виробник суто складних роверів, і є у них інша, можливо більш цікава модель, з зовсім іншою геометрією: Glo K-ONE, з трансмісією на 9 швидкостей, дисковими гальмами, що позиціонується як “для активного відпочинку”.



Думаю, це більш цікавий вел. Ще б теж проїхатись.

Індонезійський Polygon bikes пропонує на вибір два варіанти складних велосипедів, Urbano 3 та Urbano 5.



Побудовані вони на одній рамі, відрізняються передньою вилкою і трохи навісним обладнанням. Гальма в обох дискові, але в трійці вони механічні, а в п’ятірки гідравлічні. Передач в молодшій моделі 8 (52Т, 12-32): Shimano Claris-Altus, в старшій 9 (53Т, 11-34): Shimano Sora-Altus. Заявлена вага 11,9 кг, допустиму вагу велосипедиста не знайшов.

Вартість на офіційному сайті 619 і 719 доларів відповідно.

Один з небагатьох варіантів у цьому ціновому діапазоні з непоганим і збалансованим навісним. Тобто, вони однозначно виграють в порівнянні з Дорожником, у них дещо інша геометрія: центр сидіння більше відсунутий назад, що, теоретично, мало б дати трохи кращу керованість. Хоча колісна база, тобто, відстань між осями переднього і заднього колеса, у них дещо менша, ніж в Dahon.

Тому завжди і хочеться, перше, ніж придбати, проїхатись, бо усі велосипеди лише на вигляд подібні, а насправді вони геть різні. Тільки складно цей тест-драйв організувати у нас.

Giant, відома Тайванська компанія, теж пропонує свій складник Expressway.



Є Expressway 1 і 2. Одиничка - це ровер з бризговиками і багажником в комплекті, а двійка без. Різниця в ціні між ними тисячі півтори гривень. Якщо ви у мами інженер, можна зекономити, підібравши і примайструвавши ці опції неоригінальні, так би мовити базарні. Але, якщо руки у вас не такі вправні, може вийти некрасиво, тому є сенс купувати таки Expressway 1.

В цього велосипеда теж своя геометрія, тільки уже не сидіння зміщене назад, а навпаки, переднє колесо більше винесено вперед.

Модель 2022-го року іде уже з навісним Shimano Tourney на 7 швидкостей (52Т, 14-28), хоча більш ранніх років трапляються і на Shimano Sora-Altus, 8 передач (52Т, 11-32). Світ не стає кращим, за виживання доводиться боротись ціновою політикою, і, як наслідок, здешевляти все, що можна. І це не вина виробника, це покупець голосує своїм гаманцем.

Є іще один Giant, хоча, можливо, це якась дочірня фірма, бо має свій окремий сайт: Momentum Pakaway. У нього незначні відмінності від Expressway, таке ж навісне, і ціна на офіційному сайті $820, що, як на мене, трохи занадто при такій скромній комплектації.

Продовжуючи піднімати планку, на цей раз переступимо через 1000 доларів. І одразу зроблю виняток, тому що згадаю про велосипеди на 16” колесах. Але це один з дуже відомих виробників, то ж не написати про нього не личить. І ще тому, що він британський.



Brompton. Вартість найпростішої моделі на 2 передачі стартує з 1195 фунтів, варіант з 2 по 3 передачі, так буває, коли суміщають планетарку з зовнішніми зірками, коштуватиме 1350. Вел суто міський, складається дуже компактно... але мені не підходить.

А для фану дам посилання на відео, де спортсмени велосипедисти зробили батл: крутий шосейник проти бромптона. З несподіваним результатом:

Mobot. Не бачив, щоб їх продавали у нас, але в силу широкого асортименту складників та адекватного набору навісного обладнання про них теж згадаю.



А далі пташка - birdy.

Виглядають вони настільки оригінально, що ні з яким іншим велосипедом пташку не сплутаєш.



Найдешевша коштує $1675. Найдорожча біля $5000.

На них уже можна і похуліганити:

Не знаю, скільки він проживе при такій експлуатації, звісно, але щоб щось подібне виконували на якомусь із вище описаних я не бачив. Тобто, запасу міцності в нього точно буде побільше.

Хороші велосипеди за відповідні гроші. Багато писати не буду, і так все зрозуміло, а на офіційному сайті достатньо інформації.

Продовжу дива від Pacific cycles: Reach, у трьох виконаннях, від турінг до гранд турінг.



Як зрозуміло з фото, на цьому велосипеді можна відсмалити ще більше.

Ну і на завершення огляду - Tern.

Уявляєте собі складний велоспед на Shimano Ultegra? І я не уявляв. А він є. Правда на 26-х колесах, але і на 20-х навісне теж хорошого рівня.

Як можна зрозуміти з використаних груп, ці велосипеди більше заточені на швидкість і хороший рівний асфальт. Цікаві, хоча теж, звісно, геть не дешеві.

11-швидкісний Verge:



Зібраний на Ультегрі Eclipse, правда, уже на колесах 26":



Це, власне, і є з числа тих декількох моделей із двома зірками спереду.

Хоч є у них і простенький Link на 7 передач і ... так, Shimano Tourney, і при цьому за немаленькі гроші:



Що ж, насправді всесвіт складних роверів цим не вичерпаний, їх дійсно дуже багато, але я зупинився на найбільш відомих, чи просто вартих уваги з моєї точки зору. Відверто китайські вироби, дешевші за Дорожник, очевидно, не вважаю за доцільне розглядати, вони бачаться мені ненадійними і надто важкими.

Поки що власного рішення, що ж вибрати, я не маю - перебуваю в процесі збирання інформації.

Коли у когось є досвід користування таким велосипедом, буду вдячний, якщо не пошкодуєте пару хвилин і в коментарях до цієї статті залишите пару слів про свої враження.

Upd. Попався мені ще один цікавий бренд складних велосипедів: Bike Friday. Цікавий він не лише великою різноманітністю рам та виконання, включаючи тандем (складний тандем!!!), але і наявним на сайті конструктором, де можна самому вибрати при замовленні комплектацію велосипеда, варіант рами, а також елементи байкпакінгу. Бренд американський, але на сайті можливість доставки в Україну заявлена. Ціни стартують від півтори тисячі доларів приблизно.





І у них є версія зі стальною рамою (так вона принаймні виглядає, і про це я чув в одному з відео про цей байк, надіюсь, це хромоль), ізначально призначеною для жорсткішої експлуатації і розрахованою на важчого райдера:

До речі, стальна рама (так звана хроммолібденова, тобто, легована цими присадками сталь) повинна добре підходити такому типу велосипедів. Я їздив на хромолевих, карбонових і тепер у мене вел на титановій рамі. Стальна з них усіх найм'якша, найкраще згладжує нерівності, що важливо для роверів-ригідів, тобто без амортизаторів. Це є перешкодою спортивному шосейнику, тому що частина енергії педалювання буде іти на вигинання рами, але для покатеньок на складнику однозначно в плюс, у противагу максимально жорсткому алюмінію. Засмучує лише те, що ціна Diamond Llama стартує з позначки 1995 доларів США, а ще додаткове навісне, а ще доставка.

Ну і ще один варіант, який я упустив, хоч він і не для всіх: кастом. Це не буде дешево, але це буде однозначно цікаво, і вже точно саме так, як потрібно саме вам. Наприклад, виготовлена на замовлення копія Бромпотна, з титановою рамою:

Аж задумався... Адже один кастомний титановий велосипед у мене вже є... Ні, що забагато - то вже мейнстрим :)